З початком повномасштабної війни мама відправила Христину Григорівну до Запоріжжя, а сама залишилася вдома. Дівчина згадує, що в першу ніч не могла спати й не відривалася від стрічки новин. У місті лунали вибухи і це було дуже страшно. Незабаром почали закриватися магазини, багато жителів у паніці виїжджали. Героїня історії вірить, що незабаром війна закінчиться і вона зможе побачити рідних і сильно їх обійняти.