Я живу у Гуляйполі. Не очікував, що почнеться війна. Почались обстріли у місті. Зникло світло та вода. Війна затягнулась і виживати стало складніше. Я постійно сидів у підвалі. Вибухати були такими сильними, що я лягав на підлогу навіть в укритті. 

Найбільше мене шокувало те, що росіяни так просто прийшли до нас та зруйнували наші життя. Люди будували будинки все життя, працювали для свого кращого майбутнього. Тепер багато хто залишився без всього. 

Ракети літали над будинками. Моя сестра дуже боялась цього, у неї хворе серце. Тому мої батьки та рідні вирішили виїхати. Зранку ми пішли до точки евакуації, але автобуса не було. Почався обстріл, і я дуже злякався. Думав, що ми загинемо. Автобус приїхав і ми виїхали. 

Зараз живемо в Запоріжжі. Я почав цінувати життя. Сподіваюсь, що після війни ми всі зможемо повернутись додому.