Всі пережили шок, неможливо було повірити… Але коли почули вибухи і з'явилася колона ворогів, що проїхала повз твій будинок, то це налякало до жаху. У школу, де вчилися діти, не припинялись обстріли. Ракети летіли по сусідніх будинках, трусилася земля, гуркотіло небо, плач сусідських дітей - це дуже боляче і страшно.
Всі втратили роботу, засоби для існування, ціни стрімко підскочили до небес. Дуже хотілося просто хліба, щоб насититися. У мами стався інсульт. Люди ділилися всім, що мали, сусіди всі як один пропонували те, чим могли допомогти. Ми місяць сиділи без світла і води, але і це разом пережили.
З сім’єю разом не живемо, дітей розкидало по Україні. Війна показала, хто друг, а хто ворог... Дякувати Богу, що у мене хороші сусіди, вони стали для мене родиною.
Працювати я не можу, а жити треба. Роботу в Херсоні знайти важко, бомблять кожен день. Раніше працювала кондитером, дуже любила свою роботу.
