«Війна почалася зі сліз», — згадує Галина Бобракова, яка мешкала в селі Зелене. Дочка зателефонувала із Запоріжжя. Місто перебувало під ракетними ударами.

Свати Галини вже пережили війну —  у 2014-му тікали з Горлівки. Тоді вона ще не вірила, що подібне може статися з нею. Та з 2022 року війна прийшла й на її землю. Її рідне село — недалеко від Оріхова, Покровки, які росіяни регулярно обстрілюють. Постраждали школа, де вона працювала, ліцей, ресторан, спорткомплекс, десятки будинків. Поруч із селом знищено склади, ферми, інфраструктуру.

«Один з епізодів ми якраз застали. Їхали з начальником зерно продавати — і саме тоді ракета влучила в елеватор. Ми встигли втекти на машині. Це був страшенний удар. Я побачила, як диск від комбайна може різати дерево... Це вкарбувалося в пам’ять».

До війни вона мріяла про спокійну старість, квіти, домашнє господарство.  Війна забрала навіть мрії. «Думала, що вийду на пенсію й займатимусь фермерством. А вийшло зовсім інакше». Пані Галина хоче повернутися додому, якщо той вціліє.