Повномасштабна війна застала Лілію вдома, у Лисичанську. 24 лютого зранку вона вже чула вибухи — місто було лише за 40 км від лінії розмежування.  Дуже швидко місто затягло у вир боїв. «Коли з’явилися літаки — стало взагалі нестерпно». У перші місяці жінки з маленькими дітьми евакуювалися в першу чергу. Лілія, як старша, чекала своєї черги. «Мені було 56. Казали — виїжджають спершу матері з дітьми. Я чекала...» Врешті, коли ЗСУ були змушені залишити Лисичанськ, Лілія евакуювалася до Дніпра приватною маршруткою.  Минуло багато часу з того дня, але Лілія і досі не може без сліз читати новини з окупованого дому.