Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року життя Марії Котенко, жительки Енергодара, перетворилося на постійну боротьбу за виживання. Перші дні війни запам’ятались мирними протестами працівників атомної станції — проти  допуску окупантів у місто. Та згодом в Енергодар увійшли російські  танки  — і почався обстріл. 

Марія з чоловіком жили на околиці міста. Обстріли велися поруч із їхнім будинком, снаряди потрапляли на балкони, виникали пожежі. Люди ховалися в підвалах школи. Тричі подружжя намагалося виїхати з міста, і лише на четвертий раз їм це вдалося.  Шлях був небезпечний: на дорогах — міни, обстріли, вузькі та розбиті шляхи: «Я дуже боялася, що мій чоловік, якому 71 рік, наїде на снаряд чи міну. Це був справжній жах».

Один із найстрашніших моментів — коли вже на підконтрольній Україні території автоколонна потрапила під російський обстріл.  На щастя, подружжя не постраждало. "Ми всі плакали від радості, коли нарешті дісталися нашого боку. Ми вирвалися з пекла", — згадує той день пані Марія.