Я живу за дев’ять кілометрів від кордону. У перший день війни побачила ворожу техніку. Окупанти їхали дорогою, гуркотіли так, що я злякалася. Потім почалися обстріли. 

Мій зять пішов на війну. Потім він зник безвісти. Інший мій зять теж воює. Я чекаю їх додому. 

Я працюю соцпрацівницею. Ходжу до стареньких, ношу їм продукти, ліки, допомагаю, чим можу. Кожного дня дуже чекаю миру й перемоги. Хочу просто жити спокійно, без страху.