Якуш Володимир, 17 років, студент 2 курсу фахового коледжу "Універсум", м. Київ

Вчителька, що надихнула на написання - Груздьова Олена Вікторівна

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

Війна. Слово, яке ми чули неодноразово від бабусь та дідусів або ж на уроках історії. Кожен з нас не розумів, що ж насправді криється під цим словом. Зараз українці зрозуміли, що насправді криє під собою війна. Вибухи, знищені будинки, міста, тисячі вбитих людей. Все це ми бачимо сьогодні. Тут і зараз, кожного дня. росія, 24 лютого почавши повномаштабне вторгнення на нашу Батьківщину, змінила життя кожного. Ці нелюди знищували будівлі, вбивали мирне населення, змусили українців покинути рідну землю.

Війна змінила, безперечно, долю моєї родини. Поки я перебував із частиною своєї сім’ї на Хмельниччині, інша частина була в Києві. Я прокинувся о 5 ранку від телефонного дзвінка моїх друзів і почув два слова, які повністю змінили моє життя. «Почалась війна». Страх, переживання, шок, не покидали мене. Я не міг вимовити ні єдиного слова, ні звуку. Прийшовши до тями я розбудив всю свою сім’ю і ввімкнувши новини тремтячими руками, зрозумів, який жах коїться навколо. Ми відразу зателефонували моїй тітці, яка проживає у Києві, і почули тремтячий голос, страх, сирену у слухавці. Частина моєї сім’ї, що перебувала у столиці того ж дня відправилась до нас. Проте вони змогли дістатись до нашого міста лише за 2 доби, проїзджаючи блокпости, і бачучи у вікні літаючі ракети, та літаки.

Це все завдало нищівного удару по психіці кожного члена моєї сім’ї і найбільше бабусі. І без того хвора жінка пережила за ці дні величезну кількість стресу.

На Хмельниччині, безперечно, було тихо, особливо в перші дні війни. Проте паніка людей накаляла обстановку. Моя сім’я допомагала Збройним Силам України донатами, для територіальної оборони нашого міста ми відвозили теплі речі та продукти, збирали гуманітарну допомогу для біженців.

Я зі своїми друзями ходили плести сітки для воєнних. Кожен українець робив все для того, щоб допомогти будь-яким чином для ЗСУ, ТРО.

Згодом, мою родину наздогнав ще один удар.

У моєї бабусі виявили рак. Вся моя сім’я була в розпачі. Для мене ця новина стала просто жахом. Це людина, яка мене виховала, підтримувала, завжди була біля мене, давали влучні поради та допомагала мені йти по житті. Через війну, а саме постійний стрес та переживання, хвороба швидко прогресувала.

На жаль вона змогла прожити з таким діагнозом лише близько 2 місяців. Прийшовши додому і побачивши бездиханну бабусю, я впав в істерику. Я довго кричав, плакав. Це змінило все моє життя. Війна відібрала у мене багато всього, але смерть близької людини стала для мене найбільшим потрясінням.

Всі ці події змінили кожного з нас. Українці відчули на собі все те, про що вивчали на сторінках книжок. Люди поміняли своє ставлення до власного життя. Змінили свій світогляд. Ми почали цінувати сонячні дні, випиту каву, прочитанні книжки, проведенні моменти з друзями та своєю родиною. Я навчився радіти тому, що маю, впевнився вкотре який сильний духом наш народ. Кожен українець допомагав ближньому, робив і робить все, задля перемоги. Безперечно ми переможемо, здолаємо цю біду і станемо ще сильніші. Сильні духом, морально. Вперед до перемоги. Україна понад усе!