Моя сім'я зараз – це я і чоловік. Чекаємо на дитину. Батьки і дідусь залишилися на території НКТ.
«Привіт, я війна, я заберу у тебе все». Здавалося б, ми [позбавлені] банальних, на перший погляд, речей – від можливості поїхати до мами у вихідні на чай з домашнім пирогом до масштабних факторів: своє житло, вже сформовані, збудовані плани на найближче майбутнє. Але так буває. Це життя. Ніхто не обіцяв, що буде легко.
![Привіт, я війна, я заберу у тебе все](https://civilvoicesmuseum.org/rails/active_storage/disk/eyJfcmFpbHMiOnsiZGF0YSI6eyJrZXkiOiIydnF3bHRkanZqdDR4dXBmY3R1ZXZyeWQ1dnF4IiwiZGlzcG9zaXRpb24iOiJpbmxpbmU7IGZpbGVuYW1lPVwid2F0ZXJtYXJrZWRfYnYxRlJDT0c2alhMUW91dnp0aFJ4Q2I5UE81V3dpS0JiMFlpNVptcS13aWRlLmpwZ1wiOyBmaWxlbmFtZSo9VVRGLTgnJ3dhdGVybWFya2VkX2J2MUZSQ09HNmpYTFFvdXZ6dGhSeENiOVBPNVd3aUtCYjBZaTVabXEtd2lkZS5qcGciLCJjb250ZW50X3R5cGUiOiJpbWFnZS9qcGVnIiwic2VydmljZV9uYW1lIjoibG9jYWwifSwicHVyIjoiYmxvYl9rZXkifX0=--e8c0624c725baa112fbef7c95bcf7160ad84b56a/watermarked_bv1FRCOG6jXLQouvzthRxCb9PO5WwiKBb0Yi5Zmq-wide.jpg)
Життя до війни було безтурботним. Розміреним. Я – щасливий студент. Друзі та сім'я поруч. Здавалося, все розплановано на крок вперед. Все, як у всіх.
Я пам'ятаю перший день війни. Перші відгомони я пам'ятаю ще на парі в університеті. Був кінець весни 2014 року. Наближалася сесія, яку вдалося закрити за два дні і піти на канікули. Ура! Що ще потрібно студенту? Тоді це все здавалося злим жартом. Та ну, не може бути, XXI століття. Яка війна? Ми ж живемо в цивілізації! Але ні.
Для людини, яка зброю бачила в тирі і в кіно про поганих хлопців, побачити автомобіль на центральній площі свого міста з вибитими вікнами, з яких стирчать люди з автоматами, виявилося не просто поганими новинами з екрану телевізора, а реальністю, яку, на жаль, довелося прийняти.
![Привіт, я війна, я заберу у тебе все](https://civilvoicesmuseum.org/rails/active_storage/disk/eyJfcmFpbHMiOnsiZGF0YSI6eyJrZXkiOiJlaHpsNml6M2tkcTk0Z3Btd3o3aDh1eTlvZzNrIiwiZGlzcG9zaXRpb24iOiJpbmxpbmU7IGZpbGVuYW1lPVwid2F0ZXJtYXJrZWRfY2hVZVhpQkdUenkyUUpUb0VtdmhRZG1XMXF4bDh6S0pVUlhrT1kzUC13aWRlLmpwZ1wiOyBmaWxlbmFtZSo9VVRGLTgnJ3dhdGVybWFya2VkX2NoVWVYaUJHVHp5MlFKVG9FbXZoUWRtVzFxeGw4ektKVVJYa09ZM1Atd2lkZS5qcGciLCJjb250ZW50X3R5cGUiOiJpbWFnZS9qcGVnIiwic2VydmljZV9uYW1lIjoibG9jYWwifSwicHVyIjoiYmxvYl9rZXkifX0=--4dc2edeb7d8661d82fe1734e0544e7e619dab5a7/watermarked_chUeXiBGTzy2QJToEmvhQdmW1qxl8zKJURXkOY3P-wide.jpg)
Потім ставало гірше. Постріли, обстріли, вибиті вікна від прильоту [снаряда] у нас в кухні. Закриття всього і вся. Постійний страх.
Чоловіка – на той момент мого хлопця, по роботі переводили в Маріуполь. Мій Донецький державний університет управління переїжджав до філії також в Маріуполь. Так склалися обставини – ми взяли все найнеобхідніше і були змушені переїхати.
![Привіт, я війна, я заберу у тебе все](https://civilvoicesmuseum.org/rails/active_storage/disk/eyJfcmFpbHMiOnsiZGF0YSI6eyJrZXkiOiJncjdweDQ3N2pnNjdlbGlsZzlrN2x0MnNyNzVzIiwiZGlzcG9zaXRpb24iOiJpbmxpbmU7IGZpbGVuYW1lPVwid2F0ZXJtYXJrZWRfWTM1SllkUGVZRXZXZVllN011RWJEdWVZb3JxYXlobzdiWmtoSzJFdi13aWRlLmpwZ1wiOyBmaWxlbmFtZSo9VVRGLTgnJ3dhdGVybWFya2VkX1kzNUpZZFBlWUV2V2VZZTdNdUViRHVlWW9ycWF5aG83YlpraEsyRXYtd2lkZS5qcGciLCJjb250ZW50X3R5cGUiOiJpbWFnZS9qcGVnIiwic2VydmljZV9uYW1lIjoibG9jYWwifSwicHVyIjoiYmxvYl9rZXkifX0=--05095aed09923208be2201308269e4e787f29b43/watermarked_Y35JYdPeYEvWeYe7MuEbDueYorqayho7bZkhK2Ev-wide.jpg)
Спочатку було складно. Друзі, знайомі та рідні залишилися в Донецьку. Ми були вдвох в новому місті, залишивши всі вже звичні комфортні умови. Обживались, заводили нові знайомства.
Війна змусила нас цінувати життя. Вона розділила все на до і після. Змусила стрімко подорослішати і стати більш самостійною. Не було часу на розкачку.
Під час бойових дій в Донецьку було пошкодження, через яке у нас і у половини міста тиждень не було води, світла та опалення. Була зима. Задоволення так собі.
Зараз я відчуваю обмеження у свободі пересування. Наприклад, я не була вдома в Донецьку більше двох років. Рідних не бачила з 2019 року. Це важко. Благо, є нові технології, вайбер і відеозв'язок. Хоч якийсь ефект присутності.
![Привіт, я війна, я заберу у тебе все](https://civilvoicesmuseum.org/rails/active_storage/disk/eyJfcmFpbHMiOnsiZGF0YSI6eyJrZXkiOiJvdHNnMWc2OHZnbHA2eXhneGZxMjEzZnR1NDQxIiwiZGlzcG9zaXRpb24iOiJpbmxpbmU7IGZpbGVuYW1lPVwid2F0ZXJtYXJrZWRfQUROZ1R1eEpGT2ZHczVtUU5WUkZPRG03Mjc3d0M4VlF2R09jblpBbS13aWRlLmpwZ1wiOyBmaWxlbmFtZSo9VVRGLTgnJ3dhdGVybWFya2VkX0FETmdUdXhKRk9mR3M1bVFOVlJGT0RtNzI3N3dDOFZRdkdPY25aQW0td2lkZS5qcGciLCJjb250ZW50X3R5cGUiOiJpbWFnZS9qcGVnIiwic2VydmljZV9uYW1lIjoibG9jYWwifSwicHVyIjoiYmxvYl9rZXkifX0=--44b85b1c8eed5d1eabab2b8cc502a2e37748479f/watermarked_ADNgTuxJFOfGs5mQNVRFODm7277wC8VQvGOcnZAm-wide.jpg)
Зараз я відчуваю себе в безпеці. Стабільна робота, впевненість і підтримка від людини поруч і сім'ї. Можливість жити зараз, не відкладати задумане в довгий ящик. Реалізовувати свої цілі.
Найважливіше – сім'я. Немає нічого ціннішого за здоров'я і благополуччя твоїх близьких. Коли вдома тебе чекають. І завжди є той, хто на іншому кінці дроту радий тебе чути.
Жити потрібно зараз. Сьогодні. Проживати кожен момент. Вміти насолоджуватися. Важливо не місце, де ти знаходишся, а що ти робиш.
![Привіт, я війна, я заберу у тебе все](https://civilvoicesmuseum.org/rails/active_storage/disk/eyJfcmFpbHMiOnsiZGF0YSI6eyJrZXkiOiJzdzBwMnJkbjdodWhqZHVyOHFnazFxcno1YTlwIiwiZGlzcG9zaXRpb24iOiJpbmxpbmU7IGZpbGVuYW1lPVwid2F0ZXJtYXJrZWRfU1VGa1hxUFpjOVZrU1BrR2k3aVh3QVYwTXpBcWh6YW9TcnRSdHIzMC13aWRlLmpwZ1wiOyBmaWxlbmFtZSo9VVRGLTgnJ3dhdGVybWFya2VkX1NVRmtYcVBaYzlWa1NQa0dpN2lYd0FWME16QXFoemFvU3J0UnRyMzAtd2lkZS5qcGciLCJjb250ZW50X3R5cGUiOiJpbWFnZS9qcGVnIiwic2VydmljZV9uYW1lIjoibG9jYWwifSwicHVyIjoiYmxvYl9rZXkifX0=--ef5028fd01a856bbe9261abd95dd3d8c073f47f3/watermarked_SUFkXqPZc9VkSPkGi7iXwAV0MzAqhzaoSrtRtr30-wide.jpg)
![Привіт, я війна, я заберу у тебе все](https://civilvoicesmuseum.org/rails/active_storage/disk/eyJfcmFpbHMiOnsiZGF0YSI6eyJrZXkiOiJpcGNvYjFmeHdjNTR3ZDl3anoxdDl1enp6cmtoIiwiZGlzcG9zaXRpb24iOiJpbmxpbmU7IGZpbGVuYW1lPVwid2F0ZXJtYXJrZWRfYjl3cjh0MVc1eVZoT3FJa3lwYXJXTjNtYjVNN29pQlpuN1ZtUlUweS13aWRlLmpwZ1wiOyBmaWxlbmFtZSo9VVRGLTgnJ3dhdGVybWFya2VkX2I5d3I4dDFXNXlWaE9xSWt5cGFyV04zbWI1TTdvaUJabjdWbVJVMHktd2lkZS5qcGciLCJjb250ZW50X3R5cGUiOiJpbWFnZS9qcGVnIiwic2VydmljZV9uYW1lIjoibG9jYWwifSwicHVyIjoiYmxvYl9rZXkifX0=--c63b230ef8771e1bef8ced34d50a5a1ccc8e6124/watermarked_b9wr8t1W5yVhOqIkyparWN3mb5M7oiBZn7VmRU0y-wide.jpg)
Цінувати те, що у тебе є, але завжди прагнути більшого. Як то кажуть, бути кращою версією себе.