Кизим Андрій, 10 клас, Роменська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 Роменської міської ради Сумської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Почтаренко Тетяна Михайлівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Часто в небесній височині можна побачити, як падає  й згорає зірка, не встигнувши долетіти до землі. Говорять, що то раптово обірване чиєсь життя. Так і зірка Сергія Сміліна спалахнула на небосхилі, яскраво горіла його добрими вчинками, неперевершеним талантом, гідними подвигами та й погасла…  Відійшовши в 29 років за межу вічності, Герой залишив по собі вагомий  спадок.

Сьогодні моя розповідь про шлях односельця, сусіда, капітана Національної гвардії України, учасника російсько-української війни, офіцера 3-ї бойової групи окремого загону спеціального призначення «Омега» Сміліна Сергія Сергійовича.

Хто ж він, наш Герой? Народився в місті Алчевськ Луганської області. Згодом разом із мамою переїхав в с. Житне Роменського району Сумської області, бо батьки розлучилися. У школі був активістом,  займався спортом. Після проходження строкової служби Сергій вирішив стати офіцером. У 2014 році почав військовий шлях із Харківської Національної академії Національної гвардії України на факультеті з поглибленим вивченням іноземних мов. Закінчив навчання у 2019 році. Командира взводу, склав іспити та потрапив на службу до окремого загону спеціального призначення «Омега». Показував  високі результати в спорті, найбільше задоволення  отримував від стрибків із парашутом.

У 2019-2020 роках був в АТО. В одному з боїв отримав тяжку контузію. Указом Президента України № 290/2020  нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

Пройшовши реабілітацію у Святогірському монастирі, повернувся в с. Житне. Кожен день на подвір’ї сусіда Сергія Петровича займався на брусах і турніку. Тренувався, щоб  відновити м’язи. У години перепочинку вивчав англійську мову. Мав мрію – викладати англійську, коли закінчиться  кар’єра військового.

«А чому саме англійську?» – питав сусід. «Бо у вузі вивчав німецьку і знаю її досконало, читаю німецьких класиків в оригіналі»,- відповідав  Сергій.

Після відбору на Warrior Games у травні 2021 року приєднався до родини Нескорених, брав участь  в Іграх Нескорених у Кривому Розі. Показав себе в п’ятьох видах спорту: стрільбі з лука, плаванні, велоспорті, легкій атлетиці (біг), веслуванні на тренажері. Говорив: «Я буду кожного разу їздити на відбір, доки не потраплю до збірної, щоб підняти на п’єдесталі державний прапор».

Мрія не здійснилася, бо з  першого дня повномасштабного вторгнення рф в Україну повернувся на військову службу.

18 березня 2022 року під час виконання бойового завдання на групу  «Омега» був здійснений напад двома БТР. Сергій зробив постріл із протитанкового гранатомету, унаслідок чого одну машину  противника було знищено. Прикриваючи відхід групи, викликав вогонь на себе. Поранення  - несумісне із життям. Це сталося в районі смт. Любимівка  Донецької області.

Мати, Тетяна Григорівна, згадувала: «Син узяв до рук зброю, бо хотів бачити Україну вільною. Він – Янгол на небі».

30 березня 2022 року Роменська міська громада прощалася з Героєм. У цей час у небі пролітав журавлиний ключ.  Птах, відірвавшись від зграї, довго курликав над домовиною… Указом Президента України №255/2022 за  мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Смілін Сергій нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

У  квітні  2023 року у Львові відбувся національний відбір Ігор Нескорених. На церемонії відкриття в центрі залу стояв стіл, на якому були розкладені жовто-чорні футболки з іменами загиблих воїнів. Інші учасники могли лишати на них підписи, а самі футболки мали пізніше передати родичам полеглих.

Родині нашого Героя надіслали листівку, у якій написали так: «Дорога родино Сергія Сміліна, нам хочеться вас обійняти. Упевнені, що якби не російські окупанти, то Сергій був би з нами…»

А один учасник Ігор Нескорених  зробив  на футболці напис: « Кеп, я за тебе підійму наш прапор!!! Честь маю!» Вірю, що пам’ять про Сміліна Сергія Сергійовича буде збережена, бо це – момент справедливості й  обов’язок  мого народу.