Людмила виїхала з Бородянки до села Мірча неподалік. Але і воно швидко потрапило до окупації. Людмила назавжди запам’ятала вторгнення ворога до будинку, в якому вона укривалася. Російські військові на БТР-і проїжджали будинок за будинком і обшукували кожен. Зайшли і до жінки. У дворі стояли машини хлопців з української тероборони. На щастя, ворог не став це з’ясовувати. Вже після звільнення Людмила дізналася, що її будинку у селі Поташня більше немає. Усе, що лишилося, – це паркан.