Історії, які ви нам довірили
У 2015-2016 роках у нас було просто жахливо. Ми нікуди не виїжджали. У погребі навіть сиділи, у підвалі. Я тоді з дітьми жила, ще працювала, але закрили прохід і не можна було на роботу проїхати. Я працювала в пекарні.
Синові тоді було 25 років, доньці 33. І ми всі разом у погребі сиділи. Прямих влучень у наш будинок не було, але від вібрацій усе хиталося, тріскалося, будинок ходив ходором.
Зараз вже не так сильно стріляють, але все одно ситуація ця просто набридла. Восьмий рік вже, хочеться миру, тиші, спокою. Ми лякатися стали навіть самого нестрашного: сидиш, а як вистрілять, так ти від несподіванки підстрибуєш. Це не нормально. Хвороби з’являються, цукор піднімається, тиск від переляку. Усе це безслідно не минає.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
