Тимофій, 9 клас, Харків

«1000 днів війни. Мій шлях»

Незважаючи на обстріли та тривоги, я жив та продовжую жити в моєму рідному місті. Харків зробив моє життя щасливим та радісним.

На початку війни в мене не було і думок, що робити. Я намагався знайти якесь вирішення, але нічого не придумав. Переїхавши з мого рідного селища, я і не уявляв, що зможу туди повернутись. З кожним днем я все більше вірю в нашу перемогу. Ці почуття, цей патріотизм, який є в кожному з нас посилює дух народу і нації.

Залишившись у своєму місті, я допомагав бійцям, даючи гроші і необхідні речі. Я вважаю, що це необхідне для скорішого миру і перемоги.

Також допомогу бійцям надавали моя родина і родичі. Якщо говорити про мене, то я залишився навчатися у своєму закладі, перейшов вже до дев’ятого класу. Ходжу на тренування та продовжую нормальне життя у центрі свого міста. Я пройшов немалий шлях: було багато обстрілів, багато надзвичайних ситуацій, непорозумінь, переїздів але я і вся моя родина з цим всім впорались, не опускаючи рук, та продовжуємо працювати на благо нашої країни. Я почав по-іншому дивитись на різні речі, проблеми чи ситуації.

Війна дала змогу мені зрозуміти всю важливість і необхідність того, що зі мною залишається до кінця, дала змогу також виокремити справжніх і віданних від зрадників, дбайливих від байдужих.

Я став розумнішим та більш відповідальним за свої вчинки і дії. Але все ж таки війна позбавила багатьох домів, селищ, речей і найголовніше – рідних і близьких людей. Ця страшна подія, що відбулась з нашою державою поклала початок ненависті та злоби всіх українців. Тому я вірю та буду вірити у якнайшвидше визволення і перемогу!