Бердник Олександр, 9 клас, Комунальний заклад «Харківський ліцей № 62 Харківської міської ради»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Луценко Людмила Вікторівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Пройшло вже 1000 днів з початку війни, а ніби мить ми прощалися з 2021 роком і зустрічали 2022, сподіваючись на краще, але було тільки гірше. Багато хто з нас сидів з ранку до ночі в укриттях того злощасного дня, хвилюючись за свою сім’ю. За весь цей час я відчув багато емоцій: хвилювання не тільки за свій рідний дім, будучи далеко в іншій області, а також за своїх батьків і сестру, нудьгу за своїми друзями, яких тоді я міг побачити лише на екрані свого телефону, страх коли я чув кожний вибух уночі, радість, коли ми нарешті поверталися назад до Харкова після багатьох місяців.

Але чим більше це тривало, тим менше я нервувався. Одним словом – я звик до цих обставин, як і більшість людей у моєму місті.

Але навіть зараз, коли мій страх притупився, я досі розумію що все що зараз відбувається – жахливо. Багато простих росіян, яких зараз демонізують, також це розуміють і не бажають нам зла, оскільки і вони, і ми, і всі інші розуміють, що немає поганих націй, є погані люди, якщо ми будемо ненавидіти, проклинати, бажати смерті, то ситуація стане тільки гірше.

Саме тому ми повинні об’єднатися і боротися за спільну війну – закінчити війну, і повернути ті часи, коли ми жили в мирі і злагоді.