Балкова Марія, 9 клас, Одеський ліцей "Маріїнський"

Вчитель, що надихнув на написання — Березюк Ольга Ігорівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

1000 день війни.. Начеб-то неймовірне число, але до кінцевого відліку залишилося декілька годин. Майже третій рік з початку повномасштабної війни ми всі зтикалися з різними проблемами, але вони ніколи не зрівняється з тією, яка і наразі вирішує долю поколінь.

День 1 — паніка, страх, шок. Це ті емоції, які відчував кожен українець. День 251 — новини нас годують сніданками. Ми стоїмо день за днем не знаючи, що буде завтра, і чи буде це "завтра" взагалі. Страх змінився тривожністю за майбутнє своїх дітей та родичів, а шок — люттю. 

День 1000 — власного "я" вже нема. Є "ми", є "нація", є "українці". 

Ця війна — це шлях. Тяжкий шлях з великими перешкодами, стикаючись з якими ти розумієш значимість життя. У кожного цей шлях свій. Кожен виніс за цей час багато того, чого неможливо було отримати за звичайних умов. І ми, діти війни, котрі виросли й постарішали за лічені роки створюємо націю, сповнену рішучості та надії. Просуваємо національну самосвідомість, і будуємо нову Україну.

Особисто я ніяк не можу вплинути на ситуацію у нашій країні. Але ми — зможемо.

Поодинці кожен життєвий шлях є тяжкою мукою, а коли життєвий шлях є випробуванням на міць всім, що тебе оточує – тягарем.

Мій шлях — це сила єдності та мужності, яка сповнює сил, та дає важіль для того, щоб жити далі, та насолоджуватися кожним моментом. Я люблю своє життя, люблю оточуючих, і близьких мені людей, і ніяка війна: ні політична, ні збройна, не буде заважати мені жити, поки живе нація. Українська нація. Я і Ти.