24-го лютого Дмитро розбудила мати, одягнена у військову форму. Вона відправлялася на службу, а хлопчик лишився з бабусею та дідусем у Жмеринці. Хоча місто знаходиться далеко від лінії фронту, воно також відчуло руйнівну силу війни. Від удару ракет хата, в якій перебував Дмитро, здригнулася. Своїй мамі-військовій він присвятив есе, з яким став призером конкурсу від Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.