Лінський Кирило Валерійович, 16 років, студент 2 курсу Новомосковського фахового коледжу Українського державного університету науки та технологій, м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл.

Вчитель, що надихнув на написання - Заднєвулиця Олена Володимирівна

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

Війна - це страшна та жахлива подія. Вона приходить зненацька, залишає позаду тисячі поранених, вбитих та знесилених людей.

Війна в Україні почалась 24 лютого. Це жахливий день для кожної родини України. З самого ранку по всій Україні було чутно вибух від ракет, моя сім'я не стала винятком. Прокинувшись о шостій ранку від вибухів, я побачив батьків, які щойно прокинулися (напевно також від вибухів). Ми одразу увімкнули новини, після почутого мене переповнювали різні емоції: хвилювання, тривога, страх.

Напевно, кожен Українець запитував себе "за що?", "навіщо?", "для чого проливати кров в цій безглуздій війні?" Багато людей хотіли б поверти час назад для того, щоб жити мирно в своєму місті зі своєю родиною я був одним з них. Але,

на жаль, час повернути неможливо, тому змушені бігати до укриття, коли лунає сирена, переживати за родину, друзів та знайомих, бо ніхто не знає де впаде ракета та коли закінчиться ця клята війна. І все це замість того, щоб жити повноцінним життям.

Сподіваюсь, що наша перемога вже близько, тому що я хочу повернутися у мирні дні моєї сім'ї, та хочу щоб у кожного було своє щастя у мирній Україні!