Ми зразу виїхали, але спілкуємося зі своїми земляками. Газ в місті відрізали зразу, його немає. Світло є зараз, у нашому мікрорайоні тепла немає, а платити треба, тому що люди працюють на ТЕЦ, їм теж треба за щось жити, одержувати зарплатню. Там влучання були дуже великі, пошкоджено електростанцію сильно. 

В місті тепло є, але одна лінія, і на наш мікрорайон не доходить. Там дуже холодно, зараз вісім градусів тепла у місті. Вода була, але зараз її виключили. 

Вікна в мене пошкоджені, але в нашому місті дуже добре працюють комунальники. Після обстрілів вони відразу приїжджають і забивають вікна. Робота поставлена відмінно. 

Працівники ТЕЦ також стараються і лагодять, щоб люди, які залишилися в місті, не замерзли, щоб всім було добре. Воду нам привозять по всіх точках, які були відмічені ще раніше. Можна піти і набрати, скільки треба. 

Як почалася війна, я не думала, що так буде. Ми думали, що не будуть платити ні пенсії, ні допомогу. Тому всім дуже дякую. Зараз ми не одержуємо нічого, але слава Богу, що так поставлена ця робота. Дуже тяжко морально, що так вийшло, що так страждає наша бідна Україна, наш Донбас.  Перед ким ми так завинили? Я не знаю, кому ми що винні.

Я чекаю миру, щоб росіяни відійшли від наших кордонів і були кордони 1991 року. А чи так воно буде, тільки сам Бог знає.