Мені 69 років. Я живу в місті Сінгурівка Миколаївської області. Тут мешкають і мої сини. Ми весь час були вдома, а невістка виїхала в Польщу. 

24 лютого син поїхав на роботу і відразу повернувся. Я спитала, що трапилося, а він сказав, що почалася війна. Найстрашнішими були перші дні. Біля мого двору стояли російські танки. Бомби прилітали прямо на мій огород. Осколки пошкодили паркан і дах на будинку. 

Навпроти мого дому – поле. Коли в нього влучали снаряди, воно горіло. Сини самотужки тушили пожежу, щоб вона не дійшла до будинків. 

Зв’язку не було. Продукти подорожчали. Під час окупації я не отримувала пенсію. Добре, що волонтери привозили гуманітарну допомогу. Питну воду доводилося купувати. Прала я дощовою, а інколи й готувала на ній. 

Хочеться спокійного майбутнього.