Ольга Сак в своєму пості на Фейсбуці описує будні Олешків, міста в Україні, яке було затоплено після теракту росії на Каховській ГЕС: сильний сморід, трупи людей, яких не забирають по кілька днів, трупи свійських тварин, котів і собак, наявність орків, постійні обстріли, проблеми з усім - питною водою, їжею, світлом, газом, ліками тощо. 

Як швидко дніпровські хвили напнули своїм смертоносним покровом Південь України, так же швидко зникають в інформаційній хвилі новини із затоплених регіонів. Звісно, окремі змі про це згадують. Особливо місцеві. За це можна подякувати нашим журналістам. Але в загальноукраїнському масштабі контекст змістився на більш глобальний і перейшов в стадію оглядового.

Болить #Лівобережжя, мої Олешки, бо й досі в окупації. Як там виживають ті, хто лишився, страшно уявити. Сильний сморід, трупи людей, яких не забирають по кілька днів, трупи свійських тварин, котів і собак, наявність орків, постійні обстріли, проблеми з усім - питною водою, їжею, світлом, газом, ліками тощо. 

Сьогодні наткнулась на один "крик душі" в місцевих чатах: 

"Пожалуйста, заберите труп, ул Днепровская 101.Стулин Юрий Иванович. Позавчера сообщили, что нашли, но до настоящего времени не забрали, умоляю вас, придайте земле, хоть во дворе похороните, пожалуйста." 

І такі прохання там не поодинокі, на жаль. 

Волонтери, які надають допомогу, вже на межі сил. Бо в них немає транспорту (позабирали "гості"). Все на грані надлюдських можливостей. Тим волонтерам пам'ятник при житті треба ставити. До того ж великий ризик потрапити "на підвал". Руzzкій мір у всій красі.

Пожалуйста, заберите труп