Втратили все через війну – будинок, друзів, родичів, які залишилися на окупованій території. Ми були дома в Лисичанську. Зранку збиралися на роботу, готували каву. Перед нашими вікнами збили безпілотника типу шахед. Ми розбудили дітей і побігли в підвал.

Повідомили дітям дуже швидко, бо бігли в укриття. Дитина вже пережила війну 2014 року. У нас вигоріло пів вулиці, повилітали вікна в нашому будинку з рамами. Вона досі боїться грому. Ніч перед нашим виїздом з дому була особливо страшною – з трьох боків від будинку прильоти великих снарядів. Дитина дуже боялася грому, і я розказувала їй, що це просто грім. Другий рік вона вже розрізняє грім і вистріли.

Ми виїхали спочатку в Дніпропетровську область, в м. П’ятихатки. Допомогли картоплею всього один раз. Було дуже важко, роботи не було. Потім отримали грошову допомогу від благодійного фонду і виїхали в Бровари. Тут знайшли роботу, і дуже допомогли благодійні фонди.