Я жила в місті Краматорськ, працювала. Під час війни, коли законсервували завод й робота закінчилась, місяць жили в бомбосховищі та вчилися онлайн як могли, а потім поїхали евакуаційним потягом до Львова з сином і чоловіком інвалідом, потім приїхала донька. У Львові жили біля дверей на матрацах з дитиною, поболіли всі. Навчатись дитині було важко через відсутність умов. Повернулись, щоб дитина могла нормально вчитись. Дуже зворушило, коли незнайомий хлопці підвезли до іншого міста оформлювала допомогу. Про війну нагадують літаки, як їх чую страх повертається, бо жила біля аеродрому.