Ірина вивезла дітей з окупації, а чоловік повернувся додому. Війна вплинула на його психіку
Мені 37 років, я заміжня, маю двох дітей. Проживаю в Миколаївській області на деокупованій території.
У перший день війни ми перебували вдома. 19 березня о п’ятій вечора в наше місто зайшли руські. Ми були дуже налякані - страшно це навіть згадувати.
Найстрашніше - коли вони перші бомби пустили по нас. Потім були мінометні обстріли. Але це було не так, як авіабомби.
Не було світла і води, їжа була. Давали гуманітарну допомогу перший час, а наприкінці березня і з дітьми виїхали.
Донька закінчувала 11 клас - потрібно десь поступати, закінчувати школу, отримати атестат. Ну і так жити неможливо: по дворах ходили руські, а вона - молода дівчина, я за неї переживала. Та і син лякався.
Два рази на день проходила евакуація. Автобус на Баштанку вивозив людей.
Тут залишилася мама. У неї інвалідність - не може в транспорті їхати. Тому вона вдома була, доглядала за тваринами. Чоловік повернувся на окуповану територію – на нього дуже психологічно вплинула війна. Такий агресивний став. Наш будинок також постраждав - у нас був приліт.
Чомусь така надія є, що до літа, можливо, війна закінчиться. Сподіваюсь, що нам допоможуть подолати цю кризу. Думаю, майбутнє буде щасливим. І ми заживемо краще, ніж було.
