Перші тижні війни для Василя стали боротьбою за життя: обстріли наближалися з кожним днем, доки снаряд не накрив їхній двір. Родина дивом встигла сховатися і вижила. Сусіди запропонували виїхати разом — і це врятувало їм життя. Уже за два дні після їхнього від’їзду сталося пряме влучання в оселю. За півтора роки в їх двір і хату прилітало ще вісім разів — від домівки не залишилося нічого. Гуляйполе тим часом руйнували дедалі більше: вибиті квартали, загиблі сусіди й родичі. Найболючіші спогади для Василя  — це  смерть родичів, які тільки-но приїхали подивитися, чи вціліло їхнє житло?