Верещака Олександр, 11 клас, Комунальний заклад "Русько-Лозівський ліцей" Дергачівської міської ради Харківської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Павленко Олена Олександрівна 

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Коли життя йде звичним шляхом, ми рідко замислюємось над тим, як усе може змінитися в одну мить. Для мене такою подією стала весна 2022 року, коли наше село Руська Лозова опинилося в центрі великої біди — війни.

Я тоді був ще восьмикласником, і, здавалося, весь світ обірвався.

Постріли, страх, темрява без світла, нестача їжі й води... У такі моменти починаєш розуміти справжнє значення слів "допомога" і "підтримка". І саме тоді я вперше по-справжньому відчув силу людської допомоги.

Насамперед це була допомога наших військових. Саме вони прийшли, щоб звільнити наше село. Вони не були для нас просто солдатами — вони стали нашими захисниками, героями, тими, хто повернув нам надію.

Я пам’ятаю, як мама плакала, коли побачила перших наших захисників, а я відчув, як у грудях знову загоряється вогник життя.

А ще — допомога одне одному. Ми стали ближчими: сусіди ділилися останнім хлібом, допомагали ховатися, приносили воду, підтримували одне одного словом. Навіть простий погляд із розумінням став сильнішими за будь-які ліки.

Після звільнення села до нас приїхали волонтери.

Вони привезли продукти, одяг, ліки, але найголовніше — вони привезли віру в добро. Серед чужих людей ми побачили друзів, які, не знаючи нас, допомагали з усього серця. Ці зустрічі назавжди залишаться зі мною.

Ця подія змінила мене. Я навчилась бачити силу в людяності, у взаємній підтримці. Тепер я точно знаю, що допомога — це не просто дія. Це — прояв любові, співчуття, віри в краще.

Я мрію, щоб кожен українець відчув цю силу — і як той, хто допомагає, і як той, хто приймає допомогу. Бо тільки разом ми вистоїмо. Бо справжня сила — в єдності сердець!