Макаренко Назар, студент групи З-12 Відокремленого структурного підрозділу "Фаховий коледж звязку та інформатизації Державного університету інтелектуальних технологій і звязку"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Борик Ірина Дмитрівна

Моя Україна майбутнього

На зараз Україна переживає свої воєнні часи: ми прокидаємося, і лягаємо спати з тривогою у думках, перебуваємо у бомбосховищах із надією, що все буде гаразд.

Постраждав не тільки психічний стан кожного, а також й ненька Батьківщина. Наше покоління буде тими, хто отримає нагоду збудувати майбутнє нашої країни, для наших дітей, онуків, правнуків. Саме тому, я бажаю розповісти вам, якою я бачу Україну майбутнього.

Перш за все, звичайно ж, наша ненька Батьківщина майбутнього не є учасницею воєнних дій, тут панує мир, гарні, а головне чисті вулички, а сама країна є однією з найбільш розвинутих в усіх сферах економіки. Наприклад, Україна досягне висот в інженерії, транспортобудуванні. По всьому світі будуть користуватися пристроями, сконструйованими українцями.

Проте не дивлячись на такий прогрес, міста, а також околиці чисті, на них майже немає сміття, бо жителі цих містечок поважають місце, в якому вони живуть.

Також, хочеться додати й про самих людей. Українці майбутнього, на мою думку будуть добрішими одне до одного. Ніхто не буде принижувати іншого, просто за те, що хтось не такий, як інші, тобто суспільство буде толерантним. Це відбудеться тоді, й тільки тоді, коли зміниться менталітет людей. На щастя, такі процеси видно й зараз! Отже, це майбутнє вже не таке й далеке! Ну і звісно, бажаю, щоб Україна стала відомою на весь світ не, як “та країна, в якій відбувається війна”, а “прогресивна країна 21-го сторіччя”.

Це означало б, що про нашу Батьківщину говорили, що вона розвинута, прямо як Америка, Європа, або навіть Японія чи Китай. Було б чудово, щоб більше іноземців цікавилися нашою культурою, історією, як ми їхніми.

І на кінець, Україна майбутнього має бути такою країною, де кожен почувався б щасливим, був радим проживати кожен день свого життя, де вистачало б грошей на хороше життя кожному, не дивлячись на те, де ти працюєш, або якого ти віку.

На мою думку, саме цей фактор буде основним, який дасть рушійну силу на виконання усіх інших пунктів. На щастя, саме цей чинник більше за інші притаманний сучасній країні, а отже й інші стають ближчими до здійснення!

Ми всі маємо постаратися, щоб наша “Україна майбутнього” стала Україною сьогодення. Проте я вірю, що ми зможемо створити країну наших мрій, причому у недалекому майбутньому.