Овсянко Данило, учень 6 класу Комунального закладу Есманьської селищної ради «Уланівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад «Джерельце» Шосткинського району Сумської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Гончарова Ірина Миколаївна

Війна. Моя історія

Я хочу бути щасливим, тому мені потрібен Мир! Мир  для мене – це надійне майбутнє,світло радості та сповнення мрій. Жити повним життям,навчатися й не боятися за своє життя  та своїх близьких. Тема про мир дуже важлива сьогодні для всього світу, а особливо для моєї країни – України. Сьогодні  ворожі чоботи топчуть мою прекрасну землю,йде війна, яка несе в кожну домівку смерть та скорботу.

Постійно лунають вибухи,гинуть невинні люди, діти залишаються сиротами та руйнуються будівлі. Гарно жити там, де є злагода, любов, взаєморозуміння, де линуть пісні та жарти, де чути сміх щасливих людей. Коли діти ходять до школи здобувати знання, щоб свій край зробити ще прекраснішим, а не ховатись у підвалі з думкою про те, щоб залишитися живими.

Для мене спокійне життя та мир  – це мрія та найбільше благо. Це коли поряд є  тато й мама, рідні й близькі люди, ніхто не гине у боях, і багато радості . Я , як українець,  пишаюся тим, що моя Україна завжди була дуже миролюбною державою. Вона ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів. Українці завжди прагнули жити під мирним небом і працювати на рідній землі.

Мій народ завжди був високодуховним, дотримувався заповідей Божих. Про це, навіть, свідчать прислів’я: «Хто добра людям бажає, той і сам добро має». «Робиш добро, не кайся, робиш зло, на зло і сподівайся». «Не одежа людину красить, а добрі діла».

Я знаю, що мою країну спіткало не одне лихо, перш ніж вона стала незалежною державою. Щороку я згадую Голодомор 1932-1933 років, Другу світову війну, яка залишила глибокі рани на землі України, моїх родичів та знайомих. Втрати, які пережив у воєнні роки мій український народ і сьогодні гострим болем відлунюють у серцях. Зараз нашій країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою.

На цілісність нашої держави посягнули вороги і наші земляки були мобілізовані до лав українського війська. Вони з честю відвойовують та захищають кордони моєї держави, борються за її єдність та цілісність. Але я вірю, що скоро моя Україна переможе, бо правда на нашому боці і на нашу благословенну землю прийде мир.

«Хай буде Мир!» - найзаповітніше моє  бажання. Нехай Господь почує мої молитви, щоб живими вернулися наші  герої,  допоможе нам жити в спокої  і мирі.