28 лютого в Харкові біля свого дому я потрапив під обстріл касетними боєприпасами. Мені дуже повезло - я залишився без поранень. Тоді на тому місці загинули одинадцятеро людей і сорок були поранені. Серед них була моя сестра і її чоловік. Їй поранило кість правої руки, а йому – ногу. Першу операцію зробили в Харкові, а через місяць ми виїхали в Кривий Ріг. Їм обом зробили операції, але не дуже вдало, і зараз вони в Києві знову на операції.
З Харкова до Кривого Рогу ми виїжджали двома машинами, 12 чоловік. Триста кілометрів до Кривого Рогу їхали 15 годин, але добралися. Зараз нас тут три сім'ї, у нас одна квартира в Харкові зруйнована. Ми не переїжджаємо до Харкова – чекаємо, коли закінчиться лікування.
Найскладніше те, що ми були в евакуації, не вдома. І те, що квартира постраждала. Офіс наш повністю зруйнований. Постраждала дачна будівля, яка була на лінії розмежування. Гараж розбили.
Хочеться вже додому, відновлювати по можливості все і починати працювати.
