Мені 68 років. Я жила з чоловіком в місті Оріхів Запорізької області. Працювала бухгалтером в редакції місцевої газети. Про початок війни дізналася від чоловіка. Син з дружиною і трирічною дитиною виїхав у Запоріжжя. І донька була там, а ми з чоловіком залишилися. Під обстрілами посадили город. Ночували у двоюрідної сестри чоловіка у центрі міста. У квітні було влучання у дитячий садок, розташований поряд – у будинку сестри похилився дах. Ми разом виїхали в Запоріжжя. Чоловікова сестра мешкає у доньки, а ми винаймаємо квартиру. Передаємо сусідам гроші, щоб вони годували нашого собаку.

Багато мешканців Оріхова залишилося без рук і без ніг. Одній жінці відірвало голову снарядом.

Ми не їздимо додому. Поряд з нашим будинком базуються окупанти. Вдома немає світла й газу. Біля будинку стовпи повалені. Двір усіяний осколками. Від сусіда дізналися, що на город впала бомба – залишилася вирва, глибиною два метри і шириною близько чотирьох. Від виноградника нічого не залишилося. 

Діти допомагають нам у всьому. Ми дуже вдячні їм. Дякуємо за гуманітарну допомогу Фонду Ріната Ахметова. Також я отримала продуктовий набір в адміністрації міста, коли ходила до психолога. Думаю, що війна скінчиться в кінці серпня або у вересні.