Чепчуренко Єлизавета, 11 клас, Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №207 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району м. Києва

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бєлкіна Оксана Григорівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Вже 1000 днів наша країна живе у війні, і за цей час змінилося багато в моєму житті. Коли війна почалася, я була ще підлітком і майже нічого не розуміла. Мені здавалося, що це якесь кіно чи страшний сон, який ось-ось закінчиться. Але він триває, і цей час став для мене важливим уроком.

Перші дні війни були дуже тривожними. Я пам’ятаю, як прокинулась вранці і почула, що вибухи десь недалеко. Тоді я не знала, що робити: було страшно.

Тато і мама теж хвилювалися, але намагалися мене заспокоїти. Ми зібрали речі та пішли в укриття, і я вперше зрозуміла, що це серйозно. Раніше війна мені здавалася чимось далеким, про що говорять тільки у новинах, а тепер вона стала частинкою мого життя. Життя змінилося. Спочатку було дуже важко звикнути до сирен, вимкнень світла і новин про бойові дії. Доводилося вчитися вдома, онлайн-уроки були здавалися чимось тимчасовим та незвичним і ми всі намагалися пристосуватися.

Я почала більше цінувати прості речі, як-от: зустрічі із друзями чи навіть звичайний день, коли не треба було ховатися у підвалі.

За ці 1000 днів я змінилася: стала більше думати про те, що дійсно важливо. Наприклад, раніше я могла ображатися на дрібниці, але тепер розумію, що головне – це мир і безпека для тих, кого любиш. Я навчилася бути терплячішою і сильнішою, адже бачу, як наші люди долають труднощі кожного дня.

Попри всі негаразди, я вірю в наше майбутнє.

Я знаю, що настане день, коли ми знову будемо жити у мирі, і тоді зможемо згадувати цей час як важливий урок для кожного з нас. Війна навчила мене цінувати життя і мріяти про світ, де панує спокій і радість. 1000 днів війни – це важкий шлях, але я впевнена, що ми пройдемо його разом і переможемо.