Перегудова Ірина, 11 клас, КЗ "Олешківський опорний заклад освіти №4"

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого 2022 року моє містечко здригнулося від жаху і болю. За вікном в бік Херсону їхала нескінченна ворожа колона танків і бойових машин з літерою «Z» на броні. В небі летіли гелікоптери і пускали теплові пастки, від чого загорілися плавні. Невдовзі зав’язався бій на Антонівському мосту між ворогами та нашими захисниками. До нас долітати гучні звуки бою. Мені не вірилося, що все це відбувається насправді. В голові промайнуло багато думок про те, що такого не може бути, принаймні, не повинно.

Я пишаюся нашими воїнами, які стримували ворога, цю навалу, яка лізла до нас в дім. Слава Героям!

Того дня я мусила йти до школи, вперше, після довгого карантину. Школо, ти завжди була і будеш в моєму серці. В перші дні війни ти прихистила багато людей у своєму підвалі. В мирний час ти приймала дітлахів, навчала і виводила у світ. Але все ж таки довелося покинути тебе і рідний дім. Боляче…

З собою я змогла взяти лише двох котиків (Розу і Фелікса). Від будинку залишились ключі в сумочці.

Дорога привела мене до Польщі. Тут я зустріла вже три весни.

Три весни я не бачила рідне містечко. Сумно…

На щастя, маю змогу навчатися в рідній школі, хоча і не в її стінах, але в колі своїх друзів і вчителів. Я щаслива, що продовжую здобувати освіту українською мовою. Так я відчуваю зв'язок з Батьківщиною, яку дуже люблю. В цьому навчальному році я закінчую школу. Попереду майбутнє, яке я пов’язую лише з Україною. Я українка и пишаюся цим. Радісно!

Війна поки ще не скінчилась. Але вона обов’язково закінчиться. Перемога буде нашою. Я вірю в це. Тільки так і має бути.

В моїх мріях я повертаюся додому, гуляю з друзями містом, купаюся в річці, читаю книжки з бібліотеки, святкую Новий рік біля міської ялинки, відвідую бабусю.

Здійсниться!