Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Анатолій Іванович Долгой

«Півтора року не бачимо дітей і онуків»

переглядів: 606

Ще одна сім’я, розділена війною. Батьки залишилися на одному боці лінії розмежування, а діти – на іншому. Але все чують, як стріляють у їхніх населених пунктах.

На початку війни був обстріл великий. У нас по вулиці Садовій вибухнув снаряд і в нас у городі. Так що нам дісталося. Добре, що будинок не постраждав.

Ховалися від обстрілу в підвалі. У нас є гараж, а під гаражем підвал великий і сухий. Так, складно було мені з проблемною ногою ховатися. Поки добіжиш до того підвалу, поки внучкá забереш... Зараз його в нас забрали, а тоді він мешкав із нами.

Світла в нас не було цілий місяць, і води не було, напевно, місяців два з половиною. У сусіда була свердловина, ми звідти брали воду.

Хочеться, щоб усе було так, як до війни, коли жили спокійно, тихо, мирно. У нас же чутно, як Авдіївку обстрілюють. Не виспатися.

Діти працювали в Ясинуватій, там їх квартири в місті. А зараз ми без них, тому що закрито всюди. І ми їх уже півтора року не бачимо. Ні онуків, ні онучку – нікого. Тільки телефонуємо один одному, і все.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Верхньоторецьке Текст Історії мирних психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення здоров'я розлука з близькими
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій