Звєрєва Марія, 14 років, Донецький ліцей № 2
Коли скінчиться та війна
І пів країни у руїнах?
Коли обійме мати сина?
На жаль, та відповідь сумна!
Війна у моєму дитячому світі почалася з того, що в наше селище почали прибувати біженці з охоплених бойовими діями територій. Вони приїжджали без нічого, тільки в тому, що було на них, та оселилися в гуртожитку.
Я бачила, як наші небайдужі люди почали зносити туди все, що в них було: одяг, їжу, ковдри, речі першої необхідності.
Люди на місцевому ринку давали овочі; ті, що торгували хлібом, кожен день відносили в гуртожиток хліб. У людей не було нічого, це було так жахливо…
Покинути все, що маєш, що роками накопичував та беріг. Це неймовірно важко.
Я не уявляю, як це можливо було пережити, як можна було вижити і зберегти надію та знов становитися на ноги.
Згодом більшість людей повернулися чи виїхали в інші міста. Залишилися тільки ті, у кого зовсім не було нічого, не було куди повертатися. Вони й досі живуть в гуртожитку, мабуть, покинувши надію, що коли-небудь побачать рідну домівку.
Так, людина звикає до всього, але чи можна до цього звикнути, примиритися?
Від усієї душі я бажаю, щоб закінчилась війна і люди змогли повернутися додому. А ті, хто залишився там, почали мирне, безпечне, без пострілів та страху життя! А всі військові повернулися додому живими та здоровими!
