Кайдашова Марія, 15 років, Гришинський ЗЗСО
Війна – кривава подія, яка позбавляє життя багатьох людей. На щастя, я не пам’ятаю війну, але пам’ятаю, стан моїх рідних. 22 вересня 20214 року по телевізору показали передачу. З екрану лунали вибухи.
До цього моменту мої батьки оберігали мене від чуток, повідомлень про війну.
Вони не хотіли, щоб моя свідомість була затьмарена цими подіями. І ось в цей день для мене почалась війна, адже мама змушена була мені розповісти про війну. Це сталося цього ж вечора.
Я сиділа у кімнаті, коли мама забігла і голосно сказала: «Вимкни світло, бо будуть стріляти».
Вона була стривожена, а я налякана. Тоді мама, пригорнувши мене до себе, розповіла про те, що війна – це страх, біль, це постріли по мирних жителях. З’явився страх за нашу родину.
Наші родичі проживали на той момент в Донецьку. І вони бачили жахи війни. Як стріляли танки і гармати, як всі ховалися в бункері, довго не виходили звідти, бо боялися. Згадують про це, як страшний сон.
Людей лишали життів, люди кричали від страху.
А вбивали людей просто через те, що вони є. Коли я почула цю історію, я зрозуміла, що війна зачіпає всіх.
Тепер я точно знаю, що треба цінувати мирне небо, що всі живі, що зараз все гаразд. Нехай війна швидше закінчиться, і всі українці будуть насолоджуватися життям.
