Я нікуди не виїжджав з Оріхова. Під час обстрілів у моєму будинку пошкодило дах та вибило вікна. Мене не було поранено, поки що живий. Я не раз потрапляв під обстріли, коли їзди годувати собак доньки. Вона виїхала. Її будинок також пошкодило осколками. У місті немає води, світла й газу. Я виживаю за рахунок колодязів та гуманітарної допомоги. Поки тримаюсь і нікуди виїжджати не збираюсь, бо не можу залишити рідний дім. Людей у місті залишилось небагато. Тож тримаємось один одного, аби не впасти духом. Я дуже сумую за рідними, за дітьми та онуками. Сподіваюсь, ми ще побачимось.

Прикро, що сьогодні ми далеко один від одного, а раніше жили на сусідніх вулицях. 

Я вірю в те, що Україна переможе. Я знав, що буде велика війна, ще з 2014-го року. Думав, мої відчуття не справдяться, але, на жаль, сьогодні вся країна у вогні. Вірю в ЗСУ і перемогу України. Нехай настане мир.