Напередодні війни Лідія бачила дивний сон. В ньому її померлий чоловік попередив про початок страшних подій. Наступного дня жінка залишила своє село. Перебралася до дочки з онуком у новобудову біля села Білогородка. Так підказувала жінці інтуїція. На початку вторгнення жилий комплекс опинився в ізоляції. Магазини закрилися, перестав курсувати транспорт. Щодня дочка проходила кілька кілометрів, аби знайти хоч якісь харчі та воду. Лідія ж лишалася з маленьким онуком і заспокоювала малюка під час обстрілів.