Війна позбавила нас життя. 

Із-за сильних обстрілів нашого міста вимушені були поїхати в іншу країну.

Діти розлучились на 8 місяців із татом, а я з чоловіком. Було дуже тяжко емоційно та психологічно.

О 05:30 про початок війни нам сказав брат чоловіка. Ми були вдома. Не вірилось. В першу чергу я побігла за продуктами та водою. Всюди була паніка, черги та нерозуміння, що діється. Діти не розуміли, що таке війна. Але з першими вибухами дуже злякались і зрозуміли, що це дуже страшно.

Найстрашніший день був коли я поїхала за продуктами і почався артобстріл. 

Магазин здався наче з картону, весь хитався і земля здригалась.

З початку війни в мене почались панічні атаки. Вперше я зрозуміла, що це таке, коли не могла дихати.

Молодший син лякався вибухів і не хотів виходити з укриття.

На початку була невелика криза з продуктами. Та завдяки волонтерам це питання швидко вирішилось.