Повністю все змінилося. 

Багато рідні немає в живих. Улюблені міста і села в окупації. Дитина постійно на нервах. Майже не лишилося майна.

24.02.2022 прокинулися від гучних звуків. Вийшовши на двір, побачили літаки, які летіли на захист. Тихенько розбудила дитину і сказала, що війна.

Вона почала сильно плакати і казати, що нас вб'ють.

Всі дні страшні, бо не знаєш прокинешся ти чи ні.

Дитина психологічно постраждала. 22 березня 2024р. ракета прилетіла 15-20 м від нашого дому і убила дівчинку, з якою вони їздили на змагання.

Я їй кажу словами кума, який на війні з перших днів: "Не народився ще той пі...р який нас уб'є". І їй стає краще.

В перші дні війни були перебої з продовольством: було тяжко знайти хліб, молоко, овощі тощо.