«Коли у нас вікна та двері повилітали – це, напевно, до самої смерті згадуватимемо», – розповідає пенсіонерка Раїса Губіна. Під час важких обстрілів і доводилося разом із онукою ховатися у хаті. У льох спускатися боялися, бо як втрапить у будинок, то завалить і ніхто їх не знайде.