Батьки Людмили Бірюкової пройшли Другу світову війну. Мама була в концтаборі і розповідала дітям про всі тяготи. На старість жінці довелося самій зрозуміти, як виживати під час воєнного конфлікту.

Жінка мешкає одна, поховала чоловіка. Син поїхав за кордон, вони не бачилися сім років. Донька живе окремо. Людмила Федорівна відчуває спустошення через те, що не може побачитися зі своїми близькими. Мріє забути про цю війну, щоби було вільне пересування та зустрітися з родичами.