Перший день війни був жахливим. Почали бомбити будинки, і мій дім теж не вцілів. Його розбило під час одного з обстрілів. Усе, що мала, зникло в одну мить. Мене вивезли волонтери.

Спочатку я жила в церкві. Там було багато таких самих людей, які втратили все.

Потім вдалося знайти житло. Я відвідую психолога, так мені трохи легше. Люди дуже допомагали: приносили речі, продукти, підтримували добрим словом. Без цієї підтримки я б не впоралася. Мої рідні досі в шоковому стані. Усі ми розкидані по різних куточках країни. 

Зараз я чекаю миру. Хочу, щоб ця війна нарешті скінчилася. Свого майбутнього поки не бачу.