Змінили місце життя і саме місто, школу, садок. 

Залишилися без нічого за дві неділі окупації. Загинула бабуся, втратили єдине житло. 

Вчимося жити як раніше. З 2022 року і до сьогодні ще боремося з наслідками окупації.

24.02.2022 у нас був шок, страх і не розуміння що робити. Дітям говорили, що це ненадовго.

Найстрашнішими були дні зачистки міста.

Після пережитого в окупації приходимо в себе і досі.

Звісно, ми стикнулися з гуманітарною катастрофою. 

Всього не хватало і всього не було. Жахливіше було коли дійшло до того, що пили воду з річки, кип'ятили і пили, бо не було кому вже йти набирати. Розстрілювали.

 Були трупи по вулиці якою ми йшли.

У нас є особливий артефакт, з яким пов'язана наша особиста історія війни — полотенце, яким крестили старшу доньку. На жаль передати не можу. Ми ним вкривали дитину, так потрібно було. Потрібен був білий колір.