Дитина вчиться у 2-му класі онлайн, спілкування з дітьми немає, 

прожили 43 дні у погребі, були касетні прильоти. Дуже морально виснажені.

24.02.2022 нам було дуже страшно, наше місто почали бомбити одним із перших, так як наше містечко воєнне.

Найстрашнішим було 1 березня 2022, коли бомбили міст ж/д.

Після тривалих днів у підвалі я відчуваю, що мій психічний стан розхитався.

Мені дуже важко, можу лежати неділю, бо мені страшно. 

Дитина хоче гуляти, а мені страшно їхати кудись у людне місце.

Стикалась з гуманітарною катастрофою, коли чоловікам дають гуманітарну допомогу, а на дитину одну – ні.

У нас є особливі речі, з якими пов'язана наша особиста історія війни, — вони до сих пір лежать у погребі.