«І співаємо, і готуємо, і сітки плетемо» — так коротко, але вичерпно описує свою нову буденність Таміла Келеберденко, мешканка села Водотиї на Житомирщині. У сільському волонтерському осередку вирує життя: тут ліплять вареники, печуть імбирне печиво, виступають з концертами та роблять маскувальні сітки. А головне — щодня з серцем і вірою допомагають тим, хто тримає фронт.

«Кожен день трудимося. Немає іншого вибору», — каже вона. Волонтерський центр діє вже понад два роки. І хоч сили іноді вичерпуються, ця внутрішня потреба бути корисними — не зникає. А мріє вона просто: «Щоб була радість, щоб був мир, щоб дітки виросли. Щоб ніколи більше такого горя не знати».