«По підвалах сиділи рік цілий»

У мене в листопаді 2013 року, перед самою війною захворів син, у нього відмовили нирки. І з листопада до самого початку війни ми займалися тільки цим питанням. Він майже вмирав, і ми відправили його до лікарні в Донецьк. Продали все, що в нас було, щоб зробити йому трансплантацію нирки, і тут почалася війна.

Зробили операцію, нирка не прижилася. Він зараз на гемодіалізі перебуває, у Донецьку. Спочатку діти були тут, у Первомайському, коли війна починалася, а потім, коли вже дуже напружило й бомбили село, я відправила їх до Донецька. Тепер я тут живу одна, а діти й син там. Син не може сюди виїхати, зробити собі пенсію інвалідну, тому що він через день на гемодіалізі. Треба хоча б тиждень, щоб все оформити, медкомісію пройти, а він не проживе стільки без апарату.

У мене у дворі снаряд розірвався, вікна повибивало, будинок пошкодило, по стелі осколки летіли та в холодильник влучило. Взуття стояло в мене у веранді зимове, усе потрощило, посуду дуже багато побило. Нам допомога була від [організації] «Людина в біді» – поставили вікна, перекрили дах.

Через війну немає контакту із сім’єю, доводиться їздити через блокпости. Це дуже важко для віку мого. Там місто, а тут село. Хочеться повезти і фрукти якісь, і овочі.

Зараз більш-менш відчуваю себе в безпеці, краще стало, але все одно тривога, чутно постріли. Рвуться бомби далеко, але все одно все пам’ятаєш, як по підвалах сиділи рік цілий. Як тільки вночі починають стріляти – лізеш у підвал, сидиш там. Газ нам відключили.

Червоний Хрест нам давав раз на два місяці, по-моєму, допомогу років зо два. І отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Дуже це допомогло. Там і масло було рослинне, і крупи. Ми вдячні за будь-яку допомогу.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/