Історії, які ви нам довірили
У 2014 році ми перебували тут. Постійно сиділи в будинку й нікуди не виходили. Іноді виходили у ванну або туди, де немає скла, і там сиділи. Якось раз спустилися в підвал і думаємо: «А якщо прилетить в підвал?» Ми вилізли і більше туди не ходили, сказали: «Що Господь дасть, але будемо сидіти в будинку». Іноді ховаємося під ліжком, іноді десь недалеко. Усю війну ми нікуди не виїжджали.
Звичайно, війна на нас дуже вплинула. Не розумію чому, але я іноді якось гублюся, деякий час не розмовляю.
Я віруюча, думаю: «Може, Господь дасть – і все нормально буде». Я пережила ту війну, я учасник війни. У ту війну довелося страждати, ми багато пережили. Тепер ось думаю, що Господь дасть...
Ми отримували гуманітарну допомогу. Дідусеві дали ходунки. Ми отримували також продукти, миючі засоби. У нашому будинку трохи було пошкоджено дах, але нам його вже перекрили.
До мене іноді приходить сусідка. Єдина дочка далеко, у Корсуні. Ми зідзвонюємося, розмовляємо з нею. Син живе в Донецьку...
Про що мрію? Я мрію, щоб Господь дав померти, щоб було не страшно.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
