Мені 62 роки, я все життя живу в Донецькій області. Я ніколи не думала, що в Україні буде війна. Бачила у фільмах, чула, що на сході воюють, але ніколи не думала, що у нас таке буде. По телевізору почула, що Росія на нас напала, потім почали стріляти, ракети летіли.

Перший рік було багато проблем. Води не було. Ми з сусідами купили в складчину шланг, набирали в бочки собі воду. 

Газу не було до листопада. Світло вимикали, ми готували у дворі, на цеглинах.

Моїй мамі 86 років. Вона казала, що нікуди не поїде. Тітка заболіла ковідом, дядько помер, а вона на мені, то ми нікуди не поїхали. Важко було, всі нервували, а потом почали збиратися докупи. Коли не можеш змінити, то що зробиш? Якось ми вже до всього звикли і я вірю, що все буде добре.