Мені 63 роки. Ми з дружиною жили в селі П’ятихатки Запорізької області. Мали свій будинок, огород, господарство. Підвели воду в будинок, зробили каналізацію. На це пішов не один рік, бо треба було назбирати грошей. Цього року планували перекрити дах і поїхати відпочивати. Але війна змінила наші плани. Довелося покинути будинок і виїхати в Запоріжжя. Наше село знаходиться у «сірій зоні». По хатах розселилися кадирівці. 

Нервова система порушена: від кожного гучного звуку здригаюся. Дружина взагалі завжди на нервах. 

Вранці 24 лютого я працював по господарству, а дружина готувала сніданок. О сьомій зателефонував знайомий і сказав, що почалася війна, порадив заправити повний бак. Я так і зробив, але не виїхав. Ми ще два місяці  були вдома. Потім поїхали через села, щоб обминути блокпост у Василівці. О шостій почався обстріл, а ми виїхали з дому о пів на сьому. Коли доїхали до нашого блокпосту, нас зустріла поліція і супроводила до Запоріжжя. 

Віримо в наші сили збройні сили і сподіваємося, що все скоро закінчиться.