Я жила в Херсонській області, коли почалася війна. Перший день був дуже страшний: вибухи, паніка, ніхто не розумів, що робити. Дуже швидко в нашому селі з’явилися окупанти. По дорогах їздили танки, військова техніка стояла майже поруч із домами. 

Постійно лунали обстріли. Не було води та світла, зв’язок зникав. Магазини працювали з перебоями, дістати найнеобхідніше ставало дедалі важче. 

Зрештою ми вирішили виїхати. Дорога була нелегкою, але рідні допомогли нам дістатися до Одеси. Тут ми знайшли тимчасовий прихисток.

Найбільше зараз ми чекаємо миру. Хочеться, щоб діти жили без війни, без страху, щоб могли просто сміятися, ходити до школи й мріяти про майбутнє.