Проєкт Радіо Свобода «Ти як?» розповідає про Бориса Романова, митця з Сєвєродонецька. Борис зараз живе у Дніпрі й бере участь у Всеукраїнській виставці акварелі «Весняний розмай».
74-річний Борис Романов із Сєвєродонецька, що на Луганщині, – визнаний художник-графік. Майже 40 років займається гравюрою, зокрема створює екслібриси (тобто гравюри у вигляді мініатюрного графічного зображення, які засвідчують приналежність книжки певній людині або бібліотеці). У лютому 2022-го митець якраз готував свої роботи до відправлення у Маріуполь, але розпочалася повномасштабна війна.
Під обстрілами Борис Романов з дружиною прожили більш ніж місяць. У місті зникли опалення й вода, за харчами в магазинах стояли черги, гуманітарку також швидко розмітали, згадує він. Зрештою вирішили виїжджати.
Борис Романов з дружиною
З собою майже нічого не взяли – лише пляшку води, шматок сала та набір для акварелі, розповідає Романов. Розраду, каже він, на новому місці знайшли в роботі – ходять плести маскувальні сітки до волонтерської групи «Павучки Дніпра».
«Встаємо зранку, їдемо до «павучків», там дуже гарний колектив, атмосфера доброзичливості й підтримки. Це щодня, у будні. А субота й неділя, ми так вирішили, – «вільний час». Це час для малювання», – зазначив Борис Романов.
Створювати нові екслібриси в евакуації, ділиться він, немає змоги – інструменти та обладнання лишилися вдома. Тому зараз його стихія – доступніша акварель.
«Я завжди казав, що екслібрис – це для розуму, а акварель – для душі. Це відпочинок від роботи. Натхнення і умов для того, щоб робити щось серйозне, немає. Екслібрис – більш серйозне, це маленька картина, там є сюжет, «згусток». А акварель – це природа… Багато акварелей уже тут зроблено – до сотні за рік. У мене немає майстерні, тому в тих умовах, які є, намагаюся творити. Немає ні етюдника, нічого. Роблю начерки. Або, якщо щось сподобалося, – на телефончик, раз, клац. А потім працюю далі», – ділиться майстер.
«Повернення», Борис Романов
Частина його робіт, створених уже на новому місці, – це спогади про рідні краї.
«Акварель «Повернення». Зображені лебеді… Це сюжетна робота. Повернулися птахи, і ми хочемо повернутися. Птахи повернулися – і вони здивовані: на озері щось неприродне, щось стирчить. А, то – міна… А це робота – з пролісками. На тому боці – Лисичанськ, а це – Сіверський Донець. Усе синьо від пролісків. Так приходить у нас весна», – розповів Романов.
«Так приходить у нас весна»
З любов’ю, каже художник, працює й над циклом «дніпровських» краєвидів. На цих акварелях – непарадні вулички міста, яке його прихистило, і ріка.
«Дніпровські замальовки» – так я назвав цей цикл. Це над Дніпром – район Сухачівки... Красу можна знайти в будь-чому, головне – захотіти побачити. Дніпро мені подобається, це мальовниче місто, тільки дуже шкода, що багато старих будинків занедбані», – каже він.
Із циклу «Дніпровські замальовки»
Виставка в дніпровському Будинку мистецтв – це шоста його експозиція після евакуації, підрахував майстер.
«Кажуть: художник працює для народу. Воно врешті, може, і так. Приємно, коли твою роботу бачать інші. Але я працюю, тому що це мені приємно, це мені подобається. Бо я без цього не можу… Вдома – поки наш будинок більш-менш цілий. Але що буде далі? Контрнаступ може знести… На жаль, там, удома, лишилося чимало людей, які не чекають на Україну», – говорить митець.
Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.
.png "«Приїхала з двома сумочками до Білозерського»")
.png "«Світло у нас пропадало, бо бомблять»")
